Відгук на збірку оповідань Теда Ченга “Історія твого життя та інші оповідання”

Після неоднозначного досвіду з китайською фантастикою я боялася братися за збірку Теда Ченґа – і от дарма! Автор – американський фантаст китайського походження, а книга – зразок хорошої американської фантастики. Майже всі імена та локації – американські чи європейські. Про східні мотиви у його творчості я теж напишу, але, чесно кажучи, я б їх не помітила, якби не ім’я автора.

Теда Ченґа вирізняє скупий стиль, в який запаковано багато цікавих фантастичних припущень. Кожне оповідання читається як стаття з Вікіпедії з переказом фільму: мінімум описів та діалогів, тільки сюжет. Через це маємо кепсько розкритих персонажів, які говорять і думають тільки про головну сюжетну інтригу (але це не применшує крутості оповідань).

Більшість оповідань у збірці – лінгвістична наукова фантастика (що доволі нетипово для НФ) із філософськими мотивами. Мені більше за все сподобалася саме філософська складова: герої постійно стикаються з моральними дилемами, але написано так, що читач не слідує за героєм, а має виробити свою позицію. Через що фінальні вчинки героїв чіпляють сильніше. Наприклад, в одному з оповідань героїня дізнається своє майбутнє і опиняється перед вибором: намагатися щось змінити (і тоді не знати майбутнього), чи прийняти його і вдовольнятися тим, що все знаєш; в іншому оповіданні герої живуть у світі, де відбуваються божественні дива, і мають вирішити, чи-то винагорода праведним і покарання винним, чи просто сліпий рандом; у фінальному оповіданні вчені розробили втручання у мозок, що притуплює відчуття красивого-некрасивого (це унеможливлює дискримінацію за зовнішністю), а частина людей хоче зробити його примусовим.

Проте, «Історія твого життя» – це не тільки філософія, а й хороша НФ. За головним оповіданням зняли фільм «Прибуття», який, мабуть, бачили всі любителі жанру. До речі, у порівнянні з фільмом в оповіданні значно менше драматичних подій, щоб не відволікати від головної ідеї. А ще в оповіданні дуже нетипово зображені прибульці (вони в моєму топі після «Сліпобачення» Пітера Воттса). Тед Ченґ цікаво досліджує, що фантастичного можна зробити з мовою: герої шукають слова, здатні переформувати особистість; вивчають мови, що надають надприродні здібності; програмують големів, аби ті були більш подібними до людей (і стикаються з проблемами, схожими із навчанням штучного інтелекту). У цих оповіданнях через мову виражена людська особистість, а через маніпулювання нею автор шукає границі людськості.

Східні, чи китайсько-комуністичні мотиви теж проскакують. Та я припускаю, що місцями могла побачити те, що автор не вкладав. Герої більшості оповідань – учені, а сюжети концентрується довкола якогось наукового відкриття (це типові сюжети у країнах, де фантастику використовували як пропаганду). В одному з оповідань влада хоче обмежити кількість дітей у сім’ї (аби не було «паливно» – це Англія ХІХ ст., але замість лордів один раз проскакує слово «партія»). До речі, в тому оповіданні це засуджується. В іншому оповіданні показане протистояння західного «індивідуалізму» і східного «колективізму»: один герой, отримавши необмежені можливості, прокачує себе, інший – хоче зробити людям утопію (хай для цього треба перебити всіх незгодних). До «східних» рис творів можу додати ще фаталізм і акцент на внутрішній, а не зовнішній красі. А ось нетиповим у цьому сенсі для мене стало часте звернення автора до християнських мотивів.

Як і в кожній збірці оповідань, були ті, що сподобалися, і ті, що геть не зайшли. Помічаю для себе закономірність: чим довше оповідання, тим більше вірогідність, що сподобається. До речі, вони у книзі розташовані хронологічно: від ранніх до зрілих. Автор взагалі скупий на твори (може написати оповідання раз на кілька років), тому в його здобутку винагород більше, ніж текстів. Українське видання зручно читати, нормальний переклад, єдиний мінус – текст дуже сильно змазується, як зачепити пальцем. Мені збірка сподобалася, можу рекомендувати.