Комікси «Фаетон» від Марії Ланцути з Дніпропетровщини дуже нетипові для нашого ринку. Бо це – авторська наукова фантастика. Вперше я дізналася про цю серію ще в 2017 р., коли збирала матеріали для статті про вітчизняні комікси. Цікаво, що авторка видавала її англійською на «Amazon», паралельно готуючи комікс українською. Проєкт, що починався як самвидав, виріс у створення власного видавництва «Lantsuta». Окрім «Фаетону» Марія Ланцута працює для зарубіжних видань, зокрема є колористкою серії «Lego Ninjago».

Прочитавши 3 томи «Фаетону», я можу сказати, що ця історія могла б виходити десь у «Марвел». У коміксі яскравий малюнок, є команда «хороших хлопців», описані оригінальні технології. За жанром – це детектив у сеттінгу, що віддалено нагадує «Першому гравцеві приготуватися». Головні герої – загін копів (яких тут називають «мерками»), котрі розслідують злочини у Протеррі – системі міжпланетних телепортів. Раптом у Протеррі стається дуже серйозний збій, який мерки хочуть зам’яти (як кажуть, один раз – не рахується). І тільки один коп, запідозривши недобре, починає власне розслідування… та загадково зникає. Головний герой – Нітан – друг та напарник зниклого без вісті мерка. Спочатку Нітан просто хоче знайти друга, але мимоволі втягується у його розслідування, де сили та технології перевищують усе, що Нітан коли-небудь бачив.

Кілька слів про сеттінг. Віддалене майбутнє, люди розселилися по різним планетам і винайшли систему телепортів через спеціальний інфопростір – Протерру (щось схоже на Інтернет тільки для подорожей). У Протеррі ти можеш виглядати, як заманеться: хоч роботом «руки-базуки», хоч феєю. Авторка коміксу одразу вводить обмеження: тривале перебування у Протеррі викликає щось на кшталт променевої хвороби. Тому вся тамтешня активність пов’язана з ризиком отримати смертельну дозу опромінення (у коміксі це показано). Окрім звичайних пасажирів у Протеррі вештаються: пірати, терористи і гакери-любителі, котрі запускають до Протерри віруси, що набувають там вигляду хтонічних створінь і кидаються на всіх підряд.

Протистоїть усьому цьому безладу служба безпеки – мерки. У оперативників, працюючих безпосередньо у Протеррі, є величезна служба підтримки, яка слідкує за ситуацією і завантажує їм зброю та броню. Слід сказати, що у сеттінгу правила та обмеження світу треба уловлювати інтуїтивно. Але ідея телепортів, що працюють за аналогією з мережею Інтернет, мені дуже сподобалася.

Персонажів доволі багато. Є люди та кілька гуманоїдних рас іншопланетян, всі герої легко впізнаються, їх не плутаєш. Розкадровка в коміксі теж гарно зчитується. Кольори на всіх сторінках дуже яскраві, і я довго не могла зрозуміти, чому мене це дивує. Спочатку думала, що просто звикла до коміксів, стилізованих в одній кольоровій гамі, а потім до мене дійшло, що у «Фаетоні» в принципі яскравий стиль, навіть якщо події відбуваються вночі або у темному приміщенні. На мою думку, через колористику комікс може сприйматися як підлітковий.

Видання від Ланцут цілком пристойне, єдине, що засмутило – це нестача редактора: наприклад, у тексті відсутній кличний відмінок. Однак, це проблема не тільки «Фаетону», а й багатьох інших українських коміксів, які автори роблять власними силами та коштом.

Отже, загальні враження: сценарій мені сподобався, персонажі симпатичні, кольори – яскраві. Сюжет спочатку розкачується, але з кожним томом стає все більш закрученим. Я заінтригована закінченням третього тому і тим, які технології там показали (оцифрування особистості, «замінування» важливих спогадів, втручання у свідомість, що згасає тощо). Тож чекатиму на продовження – у цієї історії хороший потенціал.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *