Відгук на комікс “Сага”
«Сагу» від початку задумали як комікс у дусі «Зоряних війн», тобто розповідь про поневіряння однієї особливої родини. Зав’язка вийшла в дусі Ромео та Джульєтти, тільки тут закохані не померли, а втекли, і навіть зачали дитину. Власне, від імені цієї вже дорослої дитини і переповідається історія, як один величезний флешбек.
За сюжетом раси Рогатих та Крилатих воюють так давно, що ніхто не пам’ятає, з чого все почалося. При чому ці раси на стільки могутні, що втягли у протистояння всю галактику, змусивши прийняти якусь зі сторін конфлікту. І от два солдати з різних армій дезертують. Він – представник магічної раси Рогатих, вона – технологічної раси Крилатих. Уряди обох рас, не змовляючись, наймають кіллерів, щоби тихенько усунути закоханих, поки про них не дізнався широкий загал. Адже прецедент несе репутаційні втрати перед союзниками з інших планет. Та й взагалі може похитнути впевненість у необхідності цієї багатовікової війни.
Кожен том зосереджений на родині втікачів, які у своїх мандрах зустрічають нових ворогів та заступників. Персонажів від початку небагато, проте кожна книга додає парочку нових, які розкриваються через власні сімейні перипетії. І тут комікс цілком виправдовує назву «Сага»: другорядні та третьорядні герої «обростають» особистими проблемами: кіллери страждають через конфлікти з братами-сестрами, випадковий союзник постійно згадує плеяду колишніх дружин, дорослий принц добивається прихильності батька тощо. З якогось моменту основний сюжет тоне у всіх цих відгалуженнях, що формуються у паралельні сюжетні арки. Але попри це слідкувати за другорядними подіями цікаво, тим паче усі мимохідь згадані «колишні дружини» та сиблінги теж промайнуть на кількох сторінках із парою реплік. Я б сказала, що така подача історії – це фірмова фішечка «Саги». Єдиний мінус – вже десь на 3-4 томі приходить розуміння, що в такому дусі можна штампувати комікси безкінечно. Цю думку підтверджують й автори, які випустили 9 книг і заявили, що це – тільки половина історії.
Якщо говорити про те, чи схожа «Сага» на «Зоряні війни», то, на мою думку, скоріше ні.
Антураж вийшов не в дусі НФ з роботами і зорельотами, а в дусі фентезі: з магією, планетами-яйцями, космічними кораблями-деревами тощо. До того ж проблеми героїв, локації та навіть одяг і зачіски відсилають нас не до далекої-далекої галактики, а до суспільства США початку 2010-их, коли, власне, цей комікс пішов у виробництво.
Проте своя атмосфера у «Сазі» є. Я б назвала її коктейлем із екшену, сатири, драми і хтивості. Деякі персонажі на стільки епатують, що балансують на грані фолу. Моїми ж улюбленими героями стали Принц-робот (хлопець із телевізором замість голови) та Брехлива кішка (величезна блакитна красуня породи сфінкс, що, мов доктор Лайтман, розпізнає брехню і несамовито шипить: «Брешшше»).
Наприкінці додам, що кожен том читається швидко, години за півтори, і це якщо розтягувати задоволення. Рисунок у першому томі не надто акуратний, але згодом стає кращим. Дуже вдало передаються емоції героїв. Українське видання від «Рідної мови» вийшло цілком достойним, з перекладом теж все в порядку. Єдине побоювання, що через затягнутість серії в нас можуть не видати її повністю. Адже, як пишуть деякі видавці, кожну наступну книгу багатотомного циклу купують все менше читачів, а «Саги» планується аж 18 томів.
