Відгук на комікс “Ікла”

Кажуть, що для кохання треба знайти такого ж пришибленого, як і ти, поряд із яким можна бути самим собою. Ці слова гарно ілюструють ромком комікс «Ікла». Він оповідає про кохання двох несхожих істот: вампірки і перевертня. Проте, якщо зчистити фантастичну обгортку, можна побачити історію молодої пари, в якій герої «притираються» до недоліків один одного.

Комікс складається з коротких замальовок із нотками ванілі та чорного гумору. На перший погляд здається, що герої застрягли у цукерко-букетному періоді, але їхні стосунки розвиваються й самі герої змінюються: від моменту знайомства до початку спільного життя. При цьому вампірка і перевертень мають власні душевні травми: обидва невпевнені в собі і приховують це за різними, часто протилежними, стратегіями поведінки.

Хлопець-перевертень на початку хоче здаватися кращим, ніж є насправді, бо боїться відлякати партнерку. Стосунки він починає з обману: бреше про свою улюблену музику, бо думає, що вампірці подобається класика. Вампірка – навпаки прагне виглядати гіршою,ніж є. Тому з першого побачення вивалює на партнера купу шок-контенту, аби він її відштовхнув, бо сама боїться близьких стосунків. Обидві стратегії поведінки досить типові для молодих пар. За ними криється страх бути самим собою поряд із партнером, бо той може відмовити.

Та комікс показує, що розкритися перед партнером – це хоч і страшно, але цілком виправдано. Це обігрується при вирішенні проблем, типових для вампірів і перевертнів. Наприклад, він носить над нею парасольку, попри косі погляди перехожих, вона – відпускає його «побігати з хлопцями» у повню; він зносить жарти друзів, бо не має жодного спільного селфі з коханою, вона – готова тискати та сюсюкати з ним у найнебезпечніший період перетворення. Герої «Ікол» вчаться довіряти один одному і цим лікують душевні рани, як свої, так і партнера.

Загалом, образи і проблеми молодої пари підібрані дуже вдало, що дозволяє «притягти» в аналіз багато чого з «популярної психології»: від одвічних питань про стосунки, які підіймалися у книзі «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» до типових архетипів «вільного вовка» і «рокової жінки», яким, зрештою, стає затишно дивитися серіали вдома в піжамах. І ця нова реальність стає для них цілком нормальною.

Шарму історії додає малюнок. Він чорно-білий, досить експресивний, з гарно переданими емоціями, що дозволяє не раз посміхнутися з сюжету. На мою думку, книжка може бути непоганим подарунком більш широкій авдиторії, ніж затяті читачі коміксів. Зокрема, «Ікла» можуть зайти людям, що полюбляють милоту і історії про кохання.

Видання від «Вовкулаки» вийшло цілком пристойним, переклад теж хороший: у тексті багато жартів ґрунтуються на грі слів, і вона збережена українською. Єдиний мінус – комікс читається швидко, хвилин за 30. Але у «Іклах» є певний настрій, тож ці 30 хвилин можна провести з посмішкою.