Відгук на комікс “Білки вояки”

0

Чи уявляли ви собі, коли годували білочок у парку, що вони вдягнені у маленькі хутряні плащики і тримають гострі сокирки, а їхні лапки по лікоть перемазані кров’ю ворогів? От і я не уявляла. А хтось уявив і намалював. Отже, сьогодні відгук на комікс «Білки-вояки».

Ця історія – чергова варіація постапокаліпсису, де всі люди зникли, а тварини стали розумними, розділилися на клани і почали гризню. На вершині ієрархії постали коти (що безперечно має порадувати кошатників). А ось воюючі клани так би мовити «багатокультурні»: там можна побачити білок, лисів, бурундуків, ворон тощо. Історія зосереджена на білці на ім’я Король, альфа-ватажку клану. Його батька вбив альфа сусіднього клану, але минули роки, і Король у роздумах: миритися зі вбивцею батька, чи продовжувати війну. Паралельно у флешбеках нам показують той самий конфлікт, де, здається, не все так однозначно. Ще одна гілка флешбеків має показати, що сталося з людьми. Але перший том не відповідає на жодне з поставлених питань. Зате він довго смакує білко-битви з кров’ю, тельбухами та зброєю, зробленою з людського сміття.

Історії відчутно не вистачає лору і родзинки, що виділяла б її проміж інших подібних сюжетів. Можливо, у наступних томах сюжет розкрутять краще, а поки спостерігаємо, як білочки та мишки б’ються з іншими білочками та мишками у різних локаціях. Фінального боса чи основного квесту не видно. Фактично перший том – це величезний пролог, де малувато подій як для такої кількості сторінок.

Головний плюс коміксу – це атмосфера. Вона темна, похмура і дуже гарно передана (більшість сторінок темні, і коли раптом потрапляєш на кадр із сонячним днем, в очах рябить, як і в героїв). Персонажі намальовані з мінімальним «олюдненням» – жодних брів чи мультяшних гримас, натомість гарно передане хутро, пальчики на більчачих лапках, вирячені вологі оченята, в яких відбивається вселенська бентега. Словом, тварини виглядають дуже реалістично. Але через це місцями їх плутаєш, немов білочок, яких підгодовуєш у парку. Звичайно, у коміксі герої відрізняються кольором хутра та одягом, але через те, що більшість подій відбуваються вночі, це не сильно помітно.

Підсумовуючи, можу сказати, що історія має потенціал, атмосферу та впізнаваний візуальний стиль. Проте на скільки автори зможуть цим скористатися – до кінця не ясно, адже перший том лише зав’язка із купою «розвішених рушниць» та некепським більчачим екшеном. Українською комікс видає «Мальопус»: глянцеві сторінки, обкладинка ТПБ, читається з цікавістю. Особливо, коли любиш історії із гарно намальованими тваринами. До речі, наш переклад «Білок-вояків» – перший у світі, до цього комікс виходив лише англійською.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *