Відгук на комікс “Дно”

Сьогодні я розповім про найдепресивніший і найпохмуріший комікс, який коли-небудь читала. Він влучно називається «Дно». Смисл у назві не тільки екзистенціальний, а й буквальний: людство тисячоліттями живе на дні океану, бо Земна поверхня надто гаряча. Щоби вам сподобався цей комікс, він, певно, має потрапити в настрій: чим похмуріше, тим краще.

Головний обман коміксу в анотації. Автор розповідає, що страждав від депресії, тому пішов на психотерапію, і для «Дна» вирішив створити найбільш оптимістичного персонажа. От тільки цей персонаж за всіма симптомами вийшов також напрочуд депресивним (певно, так має виглядати оптиміст в уяві автора з депресією). І коли інші герої підкреслено захоплюються його оптимізмом, це виглядає дивно. Як на мене, комікс «Дно» – це терапевтична казка автора самому собі. На те, що комікс створений під самокопання автора, вказують моменти, де герої говорять між собою фразами з психотерапії, один із них навіть усвідомлює, що знаходиться в тіні фалосу свого батька.

Тут же можна говорити про екзистенційну драму автора, який втратив смисл та радість життя, і має відчуття невідворотного триндецю. У пошуках виходу розглядаються різні варіанти: від втечі у світ наркотиків до суїциду (це символічно відображено у коміксі). І ресурсом особистого порятунку для нього є знаходження іншого смислу (у коміксі цей смисл буквально «підіймає з дна на поверхню»).

Коротко про сюжет: зразкова родина з трьома дітьми мешкає у підводному місті. Чоловік – власник останнього вцілілого меха, дружина – спостерігач за зондами, що шукають придатні для життя планети. Одного разу вони вирушають поплавати на субмарині, але на них нападають пірати. Чим це закінчилося, спойлерити не буду. Через певний час героїня отримує позитивний сигнал зонда. Тільки глибинне суспільство не хоче виходити з власної бульки (читай «зони комфорту»), а хоче морально розкладатися і деградувати аж до закінчення кисню (що буде скоро).

Попри тривіальну зав’язку, хочу відмітити, що в коміксі є атмосферність – це гнітюче відчуття декадансу, що давить з кожної сторінки, навіть попри яскраві кольори. Тобто історія не проходить повз читача, а викликає емоції. Другим плюсом коміксу є багатошаровість, що має сподобатися тим, хто любить інтерпретувати сюжет. Наприклад, «Дно» символізує місце для життя людства, і душевний стан героїв; глибинне суспільство описане у дусі Римської Імперії часів занепаду (з оргіями, гладіаторськими боями (тільки замість левів та леопардів на Дні б’ються з велетенськими хижими рибами), а також із варварами, що хочуть зруйнувати місцевий «Рим»).

Хочу зауважити, що у коміксі є деталі, котрі як на мене, руйнують правдоподібність історії. Наприклад, усюдисущі жінки у латексних підводних костюмах з підборами (що в принципі є відсилкою до ретро-фантастики, де в схожому сексуалізованому стилі зображали космонавток з «акваріумом» на голові); або плем’я «варварів», яким віра забороняє вчитися читати, але разом із тим в них є високі технології та кіберпротези.

Що ж до малюнку, то він доволі схематичний. При цьому розташування баблів зрозуміле, читається без проблем. Є кілька дуже вдалих рішень при розкадруванні. Українське видання від видавництва «Ланцута» цілком достойне, переклад теж без зауважень (є ненормативна лексика, та вона личить цій історії). Слід сказати, що це тільки перший том, тож підняття з глибин триватиме далі. Можу рекомендувати людям, яким хочеться чогось депресивного та гнітючого під настрій. «Дно» виправдає ваші очікування.