Відгук на книгу Джо Аберкромбі “Пів короля”

Джо Аберкромбі – доволі успішний і плодовитий автор темного фентезі, тож його доробок розібрали 2 українських видавництва: «Nebo BookLab» взялося за цикл «Потрощене море», а «КСД» – за «Перший закон». Книгу «Пів короля» позиціонують як підліткову (16+), першу з трилогії. Тож чи варто за неї братися, якщо ви любите фентезі, але не хочете відверто дитячої казки?

За жанром «Пів короля» – це пригодницьке фентезі зі скандинавським колоритом, але без магії та чудовиськ. За «фентезійність» тут відповідають ельфійські руїни, занедбані після зникнення самих ельфів. Головний герой – 15-ти річний королевич Ярві, якого турбують питання, притаманні віку, як-то здобуття авторитету серед однолітків чи перший поцілунок з дівчиною. От тільки Ярві не пощастило народитися з однією рукою, замість другої в нього цурпалок. Тому в суспільстві, де культивується воїнська вправність, він рахується не за чоловіка, а за пів чоловіка. І який із нього король? Так, «пів короля».

Власне, на самопринижуючих рефлексіях Ярві підліткова сторона книги закінчується. Основний сюжет витриманий в дусі цілком дорослого «темного» фентезі: без моралізаторства та чіткого розподілу на «хороших і поганих» персонажів. Ярві отримує свій «квест» та команду поплічників, з якими йде до поставленої мети. У книзі доволі жорстко описані битви, кілька разів зустрічається ненормативна лексика. Тож книга така сама «підліткова», як, скажімо, «Mistborn» Сандерсона.

Аберкромбі майстерно нагнітає атмосферу та «підвищує ставки» із кожним наступним розділом. Коли герої стають заручниками обставин, і хочеться дізнатися, як вони видряпаються з халепи, – автор примудряється закинути їх у ще більшу скруту. Події розвиваються дуже стрімко. Як тільки запідозрюєш певний сюжетний поворот – той трапляється, а не розтягується на пів книги.

Хоч книга і перша з трилогії, її сюжет завершений, можна читати як окремий роман. Якщо порівнювати з «Першим законом», то у «Пів короля» простіша структура та менше сюжетних арок. Зате присутнє «фірмове» авторське розуміння справедливості: коли герої здебільшого отримують не те, чого хотіли, а те, на що заслужили. Або коли доля розуміється на чорному гуморі.

Читаючи книгу, я помітила «точки перетину» з іншими відомими фентезі-циклами. Наприклад, концепція «міністрів» майже повністю ідентична «мейстрам» із «Пісні Льоду та Полум’я» Дж. Мартіна; а «Розтрощене море» перегукується з «Розколотими рівнинами» Б. Сандерсона, як і ідея єдиного бога, якого розкололи на певне число уламків («Космер»). Тож читаючи «Пів Короля», я ніби опинилася на «знайомій території», просуватися якою було звично і комфортно.

Окремо слід сказати про українське видання. Обкладинку та внутрішні ілюстрації робив український художник – Тарас Копанський. Небагатьом книжкам в нас дістається таке оздоблення, – в основному дитячим та подарунковим. Тож я мимоволі посміхалася кожного разу, як перегорнувши сторінку натрапляла на велику кольорову картинку до тексту.

Переклад мені сподобався, для себе відмітила багато слів-звуконаслідувачів. Слід сказати, що книга вийшла чималого розміру, але самого тексту не дуже багато (через великі відступи від краю сторінок), тому прочитати її можна за 1-2 дні. Відчувається, що це той самий Аберкромбі, який написав «Перший закон», тільки «Пів короля» скромніша на персонажів та масштаби подій. Принаймні, такою вона здається у відриві від решти частин трилогії. «Пів короля» я купляла ще за ковідну 1000, обираючи між нею та іншим історичним фентезі. І я не шкодую, що обрала саме цю книгу, бо прочитала з задоволенням.